Якщо ви коли-небудь тримали в руках набір, яким грали гросмейстери, то точно знаєте це відчуття — ніби доторкаєшся до історії. У кожного великого шахіста є не лише унікальний стиль гри, а й свої «фішки» щодо інвентарю. Дошка, фігури, матеріал – усе це для них так само важливо, як для музиканта інструмент або для художника пензлі.

 

Боббі Фішер і Гаррі Каспаров

Фішер був перфекціоністом у всьому. Попри свій складний характер, у виборі інвентарю він був дуже чітким: дерев’яні дошки зі спокійною палітрою й максимально чітким контрастом клітинок. Він ненавидів блискучі або лаковані поверхні, бо вони відволікали. Якісь там сучасні моделі його не цікавили – тільки тепле дерево й класика.

У зовсім іншому стилі мислив Гаррі Каспаров. Йому подобався інвентар «з характером» – масивні, візуально сильні ексклюзивні шахи, які підкреслювали його агресивну й енергійну манеру гри. Кажуть, що Каспаров любив об’ємні фігури з чітко вираженими контурами, щоб усе виглядало максимально «по-бойовому». Тож не дивно, що в історичних партіях він нерідко сидів за дошками з щільного палісандру або чорного дерева.

 

 

Карпов і Карлсен

Зовсім інші вподобання мав Анатолій Карпов. Його стиль – м’який, позиційний, стратегічний — вимагав і спокійної атмосфери. Карпов обожнював дошку з шахами з плавним малюнком і світлим деревом, яке створює легкість для очей під час багатогодинних партій. Він сам казав, що надмірно контрастні клітини втомлюють і заважають зануритися в гру.

Магнус Карлсен – представник іншої епохи, але теж із власними принципами. Йому подобаються мінімалістичні ексклюзивні шахи, зроблені вручну, але без зайвого декору. Карлсен не любить нічого зайвого: строгі лінії, класичний формат і дерево високої якості. Його фаворитом довгий час були фігури Staunton – ті самі, що стали світовим стандартом.

 

Ананд і Каруана

Цікаво, що Вішванатан Ананд, один із найшвидших шахістів сучасності, обирав інвентар, який задавав «ритм». Для нього важливо, щоб фігури легко ковзали, а розмітка була максимально читабельною. Тому на світових чемпіонатах його часто можна було побачити за турнірними шахами із чітко окресленими полями та зручним покриттям, яке витримує десятки партій на день.

Фабіано Каруана теж має свою любов. Він віддає перевагу легшим фігурам – каже, що тоді рухи стають природнішими. Мабуть, тому він часто обирає стандартні дерев’яні набори без жодних надмірностей. Але при цьому цінує якість: пропорції, баланс, вагу. Для нього шахові фігури – це не просто дерев’яні елементи, а інструменти точності.

А тепер трохи про улюблені дошки як явище. Професійні шахісти взагалі дуже чутливі до інвентарю. Комусь важливе відчуття в руках, комусь – атмосферність дерева, комусь – традиції. Багато хто вважає, що правильна дошка задає ритм мислення. Є навіть повір’я: «зміниш дошку – зміниш гру». І хоча це звучить романтично, у цьому справді є частинка правди.

Особливо популярними серед майстрів є дошки ручної роботи. Вони не просто красиві – вони «живі». Можливо тому так багато чемпіонів обирають набори, зроблені невеликими мануфактурами, де кожен елемент вирізьблено індивідуально. Адже шахи – це гра характерів, і дошка тут має бути відповідною.

 

Серед неофіційних фаворитів професіоналів можна назвати:

 

Звісно, у кожного чемпіона є своя історія і свої вподобання. Але є спільна риса: вони ніколи не ставляться до шахів як до простої гри. Для них це атмосфера, ритуал, маленький всесвіт. Улюблена дошка стає частиною їхнього мислення і самих себе.

І, що цікаво, більшість великих шахістів кажуть одне й те саме: якісний інвентар не гарантує перемогу, але дарує комфорт. А комфорт – це спокій, концентрація і впевненість. А це вже половина успіху.

Тож, якщо ви шукаєте набір для себе, можливо, варто взяти приклад зі знаменитих гросмейстерів. Обирайте не просто гросмейстерські шахи, а дошку, яка «говорить» з вами. Дивіться на матеріал, форму, вагу, звучання фігур. Адже, можливо, саме така дошка стане початком ваших власних великих перемог.